Опис та складові пакету
- Онкомаркер ШКТ (СА 242)
- Онкомаркер шлунку (СА 72-4)
- Раково-ембріональний антиген (РЕА, СЕА)
- Онкомаркер підшлункової залози, жовчного міхура (СА 19-9)
Основними онкомаркерами, що використовуються для діагностики раку шлунка, є ембріональні антигени СА 19-9, СА 72-4, РЕА. Застосування трьох онкомаркерів разом підвищує діагностичну цінність дослідження.
Для діагностики онкологічних захворювань печінки використовується визначення рівня альфа-фетопротеїну (АФП) у сироватці крові.
Для діагностики онкологічних захворювань кишечника можуть використовуватися онкомаркери, мікроскопічне дослідження калу, аналіз калу на кальпротектин та колоноскопію. Як онкомаркер раку товстої кишки використовується РЕА (раковий ембріональний антиген). При значному підвищенні РЕА як додатковий онкомаркер може бути використаний СА-19 (карбоантиген).
Основним маркером для діагностики раку підшлункової залози є визначення сироватці крові онкомаркера СА 19-9. Чутливість та специфічність визначення СА 19-9 у діагностиці раку ПЗ розташовуються в межах 70-95% та 72-90% відповідно. Більшість ракових новоутворень підшлункової залози викликає значне збільшення рівня сироватці СА 19-9, хоча в деяких випадках підвищення не відбувається. Додатковим онкомаркером для діагностики раку підшлункової залози є РЕА.
В даний час більшість онкомаркерів не використовуються для скринінгової діагностики онкологічних захворювань на ранніх стадіях.Такі аналізи частіше використовуються при виникненні у лікаря підозр на наявність пухлини, для спостереження за пацієнтами з передраковими станами та контролю лікування раку. Іноді онкомаркери можуть підвищуватися за наявності вираженого запального чи аутоімунного процесу, доброякісних пухлин.
Коли призначають онкомаркери при захворюваннях шлунка?
Онкомаркери можуть призначатися гастроентерологом при передракових захворюваннях та новоутвореннях шлунка – хронічний атрофічний гастрит, кишкова метаплазія шлунка, поліпи, аденоми, кісти та інші новоутворення шлунка, виявлені під час ФГДС. Рак шлунка знаходиться на другому місці за частотою виявлення серед злоякісних захворювань шлунково-кишкового тракту, часто він діагностується на пізніх стадіях.
Раковий антиген СА 72-4 є найбільш чутливим до наявності пухлин у шлунку. При підвищенні в 2-5 разів і більше щодо норми (2-4,5 од./мл) велика ймовірність виявлення раку шлунка. Може іноді бути підвищеним до 7 од./мл у здорових людей або у людей із різними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
Раковий антиген СА 19-9 використовується як основний маркер для діагностики раку підшлункової залози та як додатковий при підозрі на рак шлунка. Має значення підвищення у 3 і більше разів щодо норми.
Раковий антиген РЕА використовується як основний маркер для діагностики раку товстого кишківника. Може також підвищуватися при раку шлунка, підшлункової, молочної залози, легень, простати, яєчників, тому використовується як додатковий при підозрі на рак шлунка.Має значення десятикратне підвищення щодо норми.
Застосування онкомаркерів раку шлунка:
- у диференціальній діагностиці доброякісних та злоякісних захворювань;
- у комбінації з іншими показниками для виявлення первинної локалізації пухлини під час метастазування;
- контролю ефективності лікування раку шлунка;
- з метою оцінки стадії захворювання.
Коли призначають онкомаркери при захворюваннях печінки?
Визначення рівня альфа-фетопротеїну (АФП) показано пацієнтам:
з цирозом печінки для запобігання розвитку раку;
з онкологічними захворюваннями для контролю лікування;
з цирозом печінки та постійно підвищеними печінковими ферментами та рівнем гамма-глобулінів.
Пацієнтам із запальними захворюваннями кишечника, поліпозом кишечника та аденоматозними поліпами, що входять до групи ризику раку кишечника, а також мають генетичну схильність, а також усім пацієнтам віком від 50 років.
Дані показники використовуються за наявності у лікаря підозр на початок патологічного процесу в кишечнику, для спостереження за пацієнтами з передраковими станами та контролю лікування раку.
РЕА (раковий ембріональний антиген). У невеликій кількості виявляється у здорових людей. Діагностичне значення має більш ніж десятикратне підвищення концентрації маркера у сироватці крові. На початковій стадії раку кишечника лише у 30% хворих підвищений РЕА, тому для ранньої діагностики він використовується лише за наявності інших клінічних симптомів після консультації гастроентеролога;
СА-19 (карбоантиген). Має значення підвищення його більше ніж утричі одночасно з підвищенням РЕА у понад 10 разів. Невелике підвищення РЕА зустрічається 15-20% хворих із доброякісними поліпами товстої кишки, панкреатитами, хворобами печінки, у тому числі у 50% хворих на алкогольний цироз печінки. РЕА і СА-19 можуть також підвищуватися при запальних та аутоімунних захворюваннях, наприклад, при хворобі Крона та неспецифічному виразковому коліті;
Аналіз калу на приховану кров є скринінговим методом діагностики онкологічних захворювань і дозволяє виявити навіть незначну внутрішню кровотечу в шлунково-кишковому тракті, яка може бути симптомом різних захворювань, зокрема онкологічних. При мінімальній кровотечі під мікроскопом у зразку калу визначається наявність червоних кров’яних тілець (еритроцитів).
Кальпротектин у калі підвищується при запальних захворюваннях кишечника і використовується як додатковий лабораторний метод діагностики раку кишечника.
Колоноскопія – це ендоскопічне дослідження, яке використовується як для виявлення злоякісних новоутворень у товстому кишечнику, так і для профілактики раку товстого кишечника.Під час колоноскопії можна виявити аденоматозні поліпи, які є передраковим станом, до їхнього переродження. Результати колоноскопії дозволяють виключити або виявити в товстому кишечнику доброякісні або злоякісні новоутворення, запальний процес, виразки, ерозії, дивертикули.
Коли призначаються онкомаркери при захворюваннях підшлункової залози?
Маркер СА 19-9 є специфічним саме для онкологічних захворювань підшлункової залози та використовується для контролю перебігу лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями та пацієнтів з хронічним панкреатитом на пізніх стадіях.
Підвищення рівня онкомаркерів СА 19-9, РЕА вище за значення, допустиме для запалення, є непрямою ознакою трансформації хронічного панкреатиту в рак підшлункової залози. У хворих на рак підшлункової залози визначається високий рівень ракового ембріонального антигену (PEА), але його стандартний вимір відрізняється недостатньою специфічністю; позитивні результати відзначаються при інших пухлинах та при загостренні хронічного панкреатиту.
